Що таке тайський масаж?

Сьогодні тайський масаж вже перестав бути екзотичною дивиною. У кожному масажному салоні вам обов’язково запропонують кілька видів тайського масажу. У деяких європейських країнах тайський масаж перевели із розряду нетрадиційної медицини до категорії традиційних оздоровчих масажів. Медичні установи та лікарі почали призначати сеанси тайського масажу як терапевтичну процедуру. Звідки така популярність та швидке поширення цього виду масажу подивимося далі.

Масаж із давньою історією

Нуад Бо Рарн (з тайської мови – «стародавній масаж») – це традиційний тайський масаж, який існує вже довгий час і є однією з візитівок Таїланду, поряд з тайським боксом та кулінарією.

Однак якщо дослідити коріння цього лікувального масажу та вивчати його історію, то виявиться, що він виник в Індії. За переказами, винайшов його лікар давнини, особистий лікар одного з правителів Індії Шиваго (Дживака) Комарапатр. Він практикував приблизно 2500 років тому, за часів Будди Гаутами, і навіть, як вважають, був з ним добре знайомий, адже працював і в чернечому буддійському ордені Сангха, де застосовував свою методику. Сьогодні книги про Шиваго Комарапатру видаються не тільки в Індії, а й у близьких за духом Камбоджі, Таїланді, М’янмі, Шрі-Ланці.

Крім особливої ​​техніки масажу, доктор Комарапатр вирізнявся знанням лікувальних трав та навіть мінералів, які він застосовував для лікування. Більше того, у Таїланді лікаря шанують чи не так само, як європейці Гіппократа, називаючи його батьком лікування. Особливі техніки лікування за допомогою трав, парових лазень, а також із застосуванням ведичних знань використовувалися в Сіамі і живі досі в сучасному Таїланді.

І подібно до клятви Гіппократа, тайці читають особливу молитву мовою впали: «Я схиляюся перед тобою, співчуває Дживака…» під час церемонії пуджа (по-тайськи – будча). При цьому Шиваго Комарапатр сприймається як символ космічного єднання та допомоги хворим.

Вчення Нуад Бо Рарн було завезено на територію сучасного Таїланду приблизно одночасно з буддизмом (II – III ст. до н.е.), тому багато чого в походженні та причинах техніки залишається незрозумілим за давністю років. Про альтернативи навчанню у Сіамі нам невідомо. Більш точно можна говорити про вплив китайських технік, таких як точковий масаж і акупунктура. Хоча вчені досі досліджують цю галузь знань. Адже жодних джерел та літописів не залишилося: згідно з давньою індійською традицією, рецепти та методики записувати не можна, таємні знання передаються усно від майстра учню.

Одна із згадок про таємниці вчення була виявлена ​​в медичному трактаті XVII ст. священною мовою впали. Трактат був написаний на пальмових аркушах із використанням кхмерської писемності і, зрозуміло, у наш час не зберігся. У уривках цих матеріалів, що дійшли до нас чудовим чином, багато спільного з буддійськими священними текстами, адже і мова, і духовна практика у них схожі. Дедалі докладніші манускрипти було втрачено, як у XVIII в. (1767 р.) у столицю вторглися бірманські війська з її завоювання. Окремі фрагменти з священної книги були висічені в Храмі Лежачого Будди (Ват Пхо) в місті Бангкоку. Його почали будувати за наказом короля Рами III 1832 р. і стіни прикрасили окремими фразами з трактату, проте не всі вони були перенесені на стіни точно. Особливо постраждали малюнки та коментарі до них.

Тим не менш, саме ці джерела досі цінуються найбільше у сучасному вивченні джерел тайського масажу. До нас дійшло всього 60 малюнків: по тридцять на зображення людини спереду та ззаду. Основною сферою застосування масажної техніки є особливі енергетичні лінії (тайською мовою – «сен»), на яких знаходяться точки, при тиску на них і відбувається лікування.

Уявлення про анатомію у давніх значно відрізняються від сучасних. Так, наприклад, на схематичних зображеннях не показані ребра, хребці та інші частини людського скелета. Це невипадково, оскільки точне відтворення анатомічних подробиць був самоціллю древніх лікарів, важливішими були духовні основи масажу. Крім того, професійної хірургії на території Таїланду не було дуже довго, а вивчення трупів було заборонено за релігійними звичаями.

Малюнки, вміщені на стінах храму, а далі перенесені до книг, були схематичними, їх не варто розглядати як анатомічно точні посібники. Їх прикладне призначення – показати напрямок та розташування енергетичних ліній, які використовує масажист.

«Медичні тексти, які його величність король Рама III велів відобразити у храмі в 1832 р.», що відтворюють ті фрагменти втрачених текстів, були опубліковані вже в наш час, 1977 р., Асоціацією шкіл традиційної тайської медицини.

Теорія тайського масажу

Сіп Сен (тайською мовою – «Десять сен») – основні енергетичні лінії, які розглядаються в традиційному тайському масажі. Саме вчення про лінії енергії лежить в основі техніки лікувальної практики, і перш ніж приступати до виконання дій необхідно повністю освоїти духовну сферу.

Вчення про десять ключових ліній бере основу в індійській філософії йоги. У ній прана (життєва енергія) входить у людину разом з повітрям, що вдихається, і з їжею, що з’їдається. Отримана ззовні життєва енергія йде по всьому організму людини за допомогою мережі енергетичних ліній (наді прана). Відповідно до йогічного вчення, лінії енергії невидимі, їх не можна досліджувати навіть за допомогою сучасного обладнання.

Енергія утворює наче ще одне тіло людини, будучи його «другою оболонкою», поряд із фізичним тілом. Це тіло (пранамайя коша – з санскриту перекладається як «оболонка прани», «вітальна, життєва оболонка») є величезною кількістю енергетичних ліній, приблизно 72 тисячі або більше. Найважливіші для здоров’я людини точки розташовані на десяти з них. Ці точки є акупресурними, тобто беруть участь у точковому масажі та «відповідають» за конкретні органи чи системи організму. За допомогою тиску на них можна зняти біль або навіть вилікувати хворобу.

Східна медицина, і разом із нею тайський масаж, раніше називалися нетрадиційною формою медицини. Проте дедалі більше західних вчених підтверджує оздоровчу та терапевтичну користь цих процедур. У деяких європейських країнах різновиди тайського масажу вже переведені у формат традиційних методів лікування та оздоровлення. У деяких клініках тайський масаж прописують як форму лікувальної процедури.

Вплив на хворі органи за допомогою тиску на конкретні точки тіла справді допомагає всім. Дійсність цієї практики доводять випадки одужання або щонайменше зняття значних больових відчуттів у мільйонів людей, яким пощастило випробувати цю чудову практику.
Згідно з йогічним вченням, за допомогою певних точок (чакр) людина пов’язана з космосом, по цих лініях ведеться взаємообмін енергіями людей і космосу. А хвороба виникає, коли звичний струм енергії порушується, і людина не отримує життєво важливої ​​для себе прани. Тоді східні лікарі пропонують не втручатися в організм хімічними ліками, а застосувати техніку масажу з десяти сен. Така процедура допоможе спрямувати потік енергії в людину, відновити здоров’я та гарний настрій.

Крім практики Нуад Бо Рарн ця технологія використовується в близьких східних навчаннях і техніках, наприклад, в китайській акупунктурі, японському ши-тцу і т.д. У китайській і японській системі, що послідувала за нею, основні лінії називають меридіанами. Поява самих практик також не встановлено, але за однією з версій, їхнє коріння потрібно шукати в індійській йозі. Це вчення з’явилося у Китаї разом із засновником дзен-буддизму Бодхідхармою. Але така думка європейців, самі жителі Піднебесної вважають себе першовідкривачами акупунктури.

Духовна основа масажу

Як можна судити з давньої та священної історії тайського масажу, він не вважається лише працею, за яку люди готові отримувати гроші. Насамперед, це особлива духовна практика, підійти до якої може лише обраний. Таїнство масажу розумілося (і розуміється) на сході як безкорисливе несення свого кохання людям, чи фізичне здійснення мети. Цей священний дух і ставлення до своєї роботи як особливого обряду підтримується в тих професіоналах, які займаються тайським масажем.

Довгий час масажу навчали у храмах по всій країні. До цього часу особливо славиться школа Ват Пхо у місті Бангкоку. Вона відкрита при тому самому Храмі Будди, що лежить, де і були знайдені вказівки з техніки масажу. Світські навчальні заклади, де студенти вивчають масаж, з’явилися відносно недавно.

Для того, щоб правильно робити масаж, необхідно одночасно медитувати, тобто, простіше кажучи, займатися спогляданням миру та роздумом над ним. Спочатку прочитується пуджі (молитва, що допомагає налаштуватися на процес). Працюючи, такий майстер намагається віддавати себе масажу, спрямувавши всі помисли до лікування пацієнта. Зрозуміло, це ідеалізований приклад, сучасним людям не завжди вдається увійти у такий стан. У сьогоднішньому Таїланді мешкають лише кілька професіоналів високого рівня. Усі вони займаються буддійськими практиками медитації та присвятили все своє життя релігії.

Однак, приймаючи рішення займатися тайським масажем, учень повинен нести відповідальність за свою поведінку і постійно згадувати про той ідеал, що необхідно добре представляти. Це не порожні слова: практика показує, що масаж під час медитації і просто масаж, що робиться за гроші – це різні речі. Лінії прани не даються тому, хто лінується розкрити енергію у собі. Лише той, хто відає духовним вченням масажу, може зцілювати людей, приймати їхній біль. Без духовного етапу масаж не дасть своїх результатів, а залишиться лише механічним набором операцій.

Тайський масаж на практиці

Як ми уявляємо класичний масаж, який може прописати європейський лікар своєму пацієнтові? Західний масажист працює протягом кількох сеансів, кожен із яких триває від 15 до 30 хвилин. У цей час масажист ретельно розминає ті частини вашого тіла, яким потрібне лікування, і в результаті досягає стану фізичної та емоційної легкості. Самостійно цього напевно не домогтися у світі, де панують жорстокість і агресія, а людина схильна до перманентного стресу.

На сході зовсім інше ставлення до світу. Замість словосполучення “тайський масаж” можна вживати “йога-масаж”, це відобразить сутність процесу. Тобто етапу власне європейського масажу не приділяється уваги, бо головне тут – духовний та енергетичний контакт. Тут є тиск на життєво важливі точки, розтягнення, вправи, які можна порівняти з пасивною хатха-йогою.

Найближчою «родичкою» тайського масажу на заході є рефлексотерапія. Ні мануальна терапія (хіропрактика), ні фізіотерапія, схожі на обрану область зовні, не вітають акупресури або роботи з енергетичними лініями. Їхня логіка заснована на анатомічній будові людини. Рефлексотерапія теж приділяє велику увагу енергетичним точкам.

Також на сході існує лікувальний масаж, якщо людина вже страждає на якесь захворювання. Якщо в європейських країнах масажист легко може навчитися цього мистецтва, то на сході все складніше. Отримання додаткових знань там досі суворо дозується. Учень за порадою повинен звертатись виключно до свого вчителя, інформацію він отримує усно, а процес освіти затягується на довгі роки. Якщо в учня складуться добрі стосунки з учителем, то є шанс, що через багато років він зможе практикувати і лікувальний масаж.

Учню (та й пацієнту) не варто забувати, що масаж – це дуже важлива процедура, яка передбачає серйозний вплив на організм людини. У його ході відбувається обмін енергіями, а це є надзвичайно важливим для східної культури. Але не слід вважати, що під час тайського масажу ніхто не отримує задоволення. Саме навпаки, майстер зустріне пацієнта з доброю усмішкою на обличчі, а під час сеансу останній зможе розслабитися і отримати дуже позитивний заряд. Однак якщо масаж робить непрофесіонал, він може призвести до різних травм і не дати належного результату.

Одним із найскладніших навичок тут є вміння налаштуватися та підлаштуватися під чужий організм, можливість відчувати біль та напруження іншого. Ця навичка досить непросто розвинути в собі, але без неї масаж буде неефективним. Варто розуміти, що вони й ті самі дії з різними пацієнтами слід робити по-різному. Комусь вони дадуться легко, комусь – з нерозвиненою гнучкістю – складніше. Всім відомо, що тайський масаж – це жорстке мистецтво, але воно ніколи не має стати випробуванням для вже хворої людини.
Головне завдання класичного тайського масажу – привести людину в гармонію зі своїм зовнішнім та внутрішнім світом. Для розслаблення та струму нової енергії не потрібні багаторазові повторення сеансів, як у європейській практиці, на сході все відбувається швидше та інтенсивніше. З медичної точки зору, у людини після такої процедури посилюється рухливість суглобів та покращується тонус судин.

Чому це відбувається? Це відбувається завдяки тому, що м’язи починають брати участь у правильному розподілі життєвої енергії. Збільшується еластичність м’язів (тобто можливість варіювати величину в стані спокою та напруги), яка втрачається як при постійному навантаженні, так і при повній її відсутності, бездіяльності м’яза. Біль у суглобах завжди сигналізує людині про її неправильне «користування» тим чи іншим м’язом. Крім того, біль говорить про старіння організму.

Разом з м’язами (і після них) може страждати ще одна важлива система людини – хребет. Нерівномірна робота м’язів призводить до неправильного розвитку хребта. Через це можуть виникати болі в попереку, спині, шиї, голові. Саме за допомогою тайського масажу допомагають тому, хто вже зневірився і втомився боротися з хронічними болями. Система, що існує століттями, відновить здоров’я швидше, ніж багато сучасних методик та препаратів.

Тайський масаж – це складний двосторонній процес, взаємодія та взаємодоповнення пацієнта та масажиста. Без духовної основи він перетворюється на звичайний комплекс фізичних вправ. Вправи можна виконувати одному будинку, на тайський масаж люди йдуть не лише заради одужання, а й задля здобуття бажаної гармонії та дотику до найважливішої та недосяжної сфери духу.

Якщо говорити про стилі, то сьогодні розрізняють північний та південний метод тайського масажу. Південний вивчають у бангкокському храмі Ват Пхо, він ґрунтується на акупунктурі. Масажують на столі, починаючи з області живота.

Центр північного стилю масажу – тайське місто Чіанг Май, де існує достатня кількість навчальних закладів. Головними вважаються Міжнародний інститут тайського масажу, школа ITM (International Training Massage School) та Thai Massage School. Масажисти тут працюють на підлозі, при цьому пацієнт лежить на маті. Пророблення тіла починається з ніг, далі майстер поступово просувається вище і впливає на пацієнта за допомогою вправ, розтягувань, скручування та натискання певного роду. Одяг у цьому випадку мається на увазі легкий, а ступні повинні бути відкритими.

Сеанс такого масажу займає достатню кількість часу – від двох до двох із половиною годин. Але якщо ж ви не маєте тривалого часу для відвідування масажного салону, вам зовсім не варто зневірятися. Допомогти втомленому організму можуть і за більш короткий термін – для цього доведеться зосередитися на ваших болючих точках, максимально повно впливати на хворі ноги або спину.

Майстер північної школи більшу увагу приділяє саме нижнім кінцівкам, які, згідно з віруваннями, укладають у собі зв’язок із землею та енергією землі. Для того, щоб організм людини дійшов гармонії (зокрема, верху та низу), необхідно скоординувати розподіл енергії в ногах та її вплив на хребет. Робота з ногами, а далі і з усім тілом може проводитись у чотирьох ключових позиціях: лежачи на животі, лежачи на спині, лежачи на боці та сидячи. Їхній вибір залежить від відчуттів пацієнта. В цілому ж, у цьому стилі масажу існує кілька сотень різних процесів, які в сукупності гарантують лікування.

Навіщо проводиться така складна і копітка робота? Все для того, щоб звільнити енергію людини, направити її правильною дорогою, а також прибрати всі перешкоди, що стоять на шляху до здоров’я. На певні точки та лінії майстер впливає пальцями, долонями, ліктями, колінами, ступнями. Одна вправа повинна неспішно змінювати іншу, так, щоб пацієнт не відчував жодного дискомфорту. Одна з найважливіших дій – розтяг, що наближає цей стиль пасивної хатха-йоги. Рухи справжнього майстра повинні бути відточені тривалими тренуваннями, плавними, ритмічними, при цьому точними та дуже сильними. Він не може забувати, що працювати доведеться з будь-яким: прийти може молодий чоловік і літній, огрядний і стрункий, гнучкий і скований хворобою.

Тайська система Нуад Бо Рарн дозволяє не лише оздоровити старого та хворого, а й – разом із колишньою рухливістю суглобів – повернути йому душевну молодість. Адже не варто забувати, що ті, хто регулярно займаються тайським масажем, надовго залишаються молодими і душею, і тілом.