Сьогодні тайський масаж вже перестав бути екзотичною дивиною. У кожному масажному салоні Вам обов’язково запропонують кілька видів тайського масажу. У деяких європейський країнах тайський масаж перевели з розряду нетрадиційної медицини в категорію традиційних оздоровчих масажів. Медичні установи і лікарі почали призначати сеанси тайського масажу, як терапевтичну процедуру. Звідки така популярність і швидке поширення цього виду масажу подивимося далі.
Массаж з древньою історією
Массаж з древньою історієюНуад Бо рарно (з тайської мови – «древній масаж») – це традиційний тайський масаж, який існує вже довгий час і є однією з візитних карток Таїланду, поряд з тайським боксом і кулінарією.
Однак якщо дослідити коріння цього лікувального масажу і вивчати його історію, то виявиться, що він виник в Індії. Згідно з переказами, винайшов його лікар стародавності, особистий доктор одного з правителів Індії Шіваго (Дживака) Комарапатр. Він практикував приблизно 2500 років тому, за часів Будди Гаутами, і навіть, як вважають, був з ним добре знайомий, адже працював і в буддійському чернечому ордені Сангха, де застосовував свою методику. Сьогодні книги про Шіваго Комарапатре видаються не тільки в Індії, але і в близьких за духом Камбоджі, Таїланді, М’янмі, Шрі-Ланці.
Крім особливої техніки масажу, доктор Комарапатр відрізнявся знанням лікувальних трав і навіть мінералів, які він застосовував для лікування. Більш того, в Таїланді лікаря шанують чи не так само, як європейці Гіппократа, називаючи його батьком лікування. Особливі техніки вилікування за допомогою трав, парових бань, а також із застосуванням ведичних знань, використовувалися в Сіамі і живі досі в сучасному Таїланді.
І подібно клятві Гіппократа, тайці читають особливу молитву на мові пали: «Я схиляюся перед тобою, співпереживав Дживака …» під час церемонії пуджа (тайською – будча). При цьому Шіваго Комарапатр розглядається як символ космічного єднання і допомоги хворим.
Вчення Нуад Бо рарно було завезено на територію сучасного Таїланду приблизно в один час з буддизмом (II – III ст. До н.е.), тому багато що в походженні і причині техніки залишається неясним за давністю років. Про альтернативу вченню в Сіамі нам невідомо. Більш виразно можна говорити про вплив китайських технік, таких як масаж по точкам і акупунктура. Хоча вчені досі досліджують цю галузь знань. Адже ніяких джерел і літописів не залишилося: згідно давньої індійської традиції, рецепти і методики записувати не можна, таємні знання передаються усно від майстра учневі.
Одне із згадок про таємниці вчення було виявлено в медичному трактаті XVII в. на священній мові пали. Трактат був написаний на пальмових аркушах з використанням кхмерської писемності і, зрозуміло, в наш час не зберігся. В уривках даних матеріалів, що дійшли до нас чудесним чином, багато спільного з буддійськими священними текстами, адже і мова, і духовна практика у них схожі. Все більш докладні манускрипти були втрачені, коли у XVIII ст. (1767) в столицю вторглися бірманські війська з метою її завоювання. Окремі збережені фрагменти зі священної книги були висічені в споруджуваному Храмі Лежачого Будди (Ват ПХО) в місті Бангкоку. Його почали будувати за наказом короля Рами III в 1832 р і стіни прикрасили окремими фразами з трактату, однак не всі вони були перенесені на стіни точно. Особливо постраждали малюнки та коментарі до них.
Тим не менш, саме ці джерела досі цінуються найбільше в сучасному вивченні витоків тайського масажу. До нас дійшло всього 60 малюнків: по тридцять на зображення людини спереду і ззаду. Основною областю застосування масажної техніки є особливі енергетичні лінії (тайською мовою – “Сен»), на яких знаходяться точки, при тиску на них і відбувається лікування.
Уявлення про анатомію у стародавні часи значно відрізняються від сучасного. Так, наприклад, на схематичних зображеннях не показані ребра, хребці і інші частини людського скелета. Це невипадково, бо точне відтворення анатомічних подробиць не було самоціллю стародавніх лікарів, важливіше були духовні основи масажу. Крім того, професійної хірургії на території Таїланду не було дуже довго, а вивчення трупів було заборонене з релігійних звичаїв.
Малюнки, поміщені на стінах храму, а далі перенесені в книги, були схематичними, їх не варто розглядати як анатомічно точні посібники. Їх прикладне призначення – показати напрямок і розташування енергетичних ліній, які використовує масажист.
«Медичні тексти, які його величність король Рама III велів закарбувати в храмі в 1832 г.», які відтворюють ті фрагменти втрачених текстів, були опубліковані вже в наш час, 1977 р, Асоціацією шкіл традиційної тайської медицини.
Теорія тайського масажу
Сип Сен (тайською мовою – «Десять сен») – основні енергетичні лінії, які розглядаються в традиційному тайському масажі. Саме вчення про лінії енергії лежить в основі техніки лікувальної практики, і перш ніж приступати до виконання дій, необхідно повністю освоїти духовну сферу.
Читання про десять ключових ліній бере основу в індійській філософії йоги. У ній прана (життєва енергія) входить в людину разом з вдихуваним повітрям і з їжею, що з’їдається. Отримана ззовні життєва енергія йде по всьому людському організму за допомогою мережі енергетичних ліній (наді прана). Згідно йогичеському ученню, лінії енергії невидимі, їх не можна досліджувати навіть за допомогою сучасного устаткування.
Енергія утворює немов ще одне тіло людини, будучи його «другою оболонкою», поряд з фізичним тілом. Це тіло (пранамайя коша – з санскриту перекладається як «оболонка прани», «вітальна, життєва оболонка») являє собою величезне число енергетичних ліній, приблизно 72000 або більше. Найбільш важливі для здоров’я людини точки розташовані на десяти з них. Ці точки є акупрессурні, тобто беруть участь в точковому масажі і «відповідають» за конкретні органи або системи організму. За допомогою тиску на них можливо зняти біль або навіть вилікувати хворобу.
Східна медицина, і разом з нею тайський масаж, раніше називалися нетрадиційної формою медицини. Проте все більше західних учених підтверджує оздоровчу та терапевтичну користь цих процедур. У деяких європейський країнах різновиди тайського масажу вже переведені у формат традиційних методів лікування та оздоровлення. У деяких клініках тайський масаж прописують, як форму лікувальної процедури.
Вплив на хворі органи за допомогою тиску на конкретні точки тіла дійсно допомагає всім. Дієвість цієї практики доводять випадки одужання або, щонайменше, зняття значних больових відчуттів у мільйонів людей, яким пощастило випробувати цю чудову практику.
Згідно йогическому вченню, за допомогою певних точок (чакр) людина пов’язана з космосом, по цих лініях ведеться взаємообмін енергіями людей і космосу. А хвороба виникає, коли звичний струм енергії порушується, і людина не отримує життєво важливою для себе прани. Тоді східні лікарі пропонують не втручатися в організм хімічними ліками, а застосувати техніку масажу з використанням десяти Сен. Така процедура допоможе направити потік енергії в людини, відновити здоров’я і гарний настрій.
Крім практики Нуад Бо рарно ця технологія використовується в близьких східних навчаннях і техніках, наприклад, в китайській акупунктурі, в японському ши-тцу і т.д. У китайській та наступної за нею японській системі основні лінії називають меридіанами. Поява самих практик також не встановлено, але за однією з версій, їх коріння потрібно шукати в індійській йозі. Це вчення з’явилося в Китаї разом із засновником дзен-буддизму Бодхідхарма. Але така думка європейців, самі жителі Піднебесної воліють вважати себе першовідкривачами акупунктури.
Духовна основа масажу
Духовна основа масажуЯк можна судити з давньої та священної історії тайського масажу, він не вважається лише працею, за який люди готові отримувати гроші. Насамперед, це особлива духовна практика, підійти до якої може тільки обраний. Таїнство масажу розумілося (і розуміється) на сході як безкорисливе несення своєї любові людям, або фізична здійснення предмети. Цей священний дух і ставлення до своєї роботи як до особливого обряду підтримується в тих професіоналах, які займаються тайським масажем.
Довгий час масажу навчали в храмах по всій країні. До теперішнього часу особливо славиться школа Ват ПХО в місті Бангкоку. Вона відкрита при тому самому Храмі Лежачого Будди, де і були знайдені вказівки по техніці масажу. Світські навчальні заклади, в яких студенти вивчають масаж, з’явилися відносно недавно.
Для того, щоб правильно робити масаж, необхідно одночасно медитувати, тобто, простіше кажучи, займатися спогляданням світу і роздумом над ним. Спочатку прочитується пуджи (молитва, яка допомагає налаштуватися на майбутній процес). Працюючи, такий майстер намагається віддавати всього себе масажу, спрямувавши всі помисли до вилікування пацієнта. Зрозуміло, це ідеалізований приклад, сучасним людям вже не завжди вдається увійти в такий стан. У сьогоднішньому Таїланді живуть всього кілька професіоналів високого рівня. Всі вони займаються буддійськими практиками медитації і присвятили все своє життя релігії.
Однак приймаючи рішення займатися тайським масажем, учень повинен нести відповідальність за свою поведінку і постійно згадувати про ті ідеали, що необхідно добре уявляти. Це не порожні слова: практика показує, що масаж під час медитації і просто масаж, робити за гроші, – це зовсім різні речі. Лінії прани не даються тому, хто лінується розкрити енергію в собі. Лише той, хто відає духовним ученням масажу, може зцілювати людей, приймати їх біль. Без духовного етапу масаж не дасть свої результати, а залишиться тільки механічним набором операцій.
Тайскій масаж на практиці
Як ми уявляємо собі класичний масаж, який може прописати європейський доктор своєму пацієнтові? Західний масажист працює протягом кількох сеансів, кожен з яких триває від 15 до 30 хвилин. У цей час масажист ретельно розминає ті частини вашого тіла, яким потрібне лікування, і в результаті, домагається стану фізичної та емоційної легкості. Самостійно цього напевно не добитися в світі, де панують жорстокість і агресія, а людина піддається перманентному стресу.
На сході ж зовсім інше ставлення до світу. Замість словосполучення «тайський масаж» можна вживати «йога-масаж», це відобразить сутність процесу. Тобто етапу власне європейського масажу не приділяється уваги, бо головне тут – духовний і енергетичний контакт. Тут присутні тиск на життєво важливі точки, розтягнення, вправи, які можна порівняти з пасивною хатха-йогою.
Найближчою «родичкою» тайського масажу на заході є рефлексотерапія. Ні мануальна терапія (хіропрактика), ні фізіотерапія, схожі на обрану область зовні, не вітають акупресури або роботи з енергетичними лініями. Їх логіка заснована на анатомічній будові людини. Рефлексотерапія ж теж приділяє велику увагу енергетичним точкам.
Також на сході існує лікувальний масаж, якщо людина вже страждає яким-небудь захворюванням. Якщо в європейських країнах масажист легко може навчитися цьому мистецтву, то на сході все йде складніше. Отримання додаткових знань там досі дозується строго. Учень за порадою повинен звертатися виключно до свого вчителя, інформацію він отримує усно, а процес утворення затягується на довгі роки. Якщо в учня складуться хороші стосунки з вчителем, то є шанс, що через багато років він зможе практикувати і лікувальний масаж.
Учневі (та і пацієнтові) не варто забувати, що масаж – це дуже важлива процедура, що має на увазі серйозну дію на організм людини. У його ході відбувається обмін енергіями, а це надзвичайно важливо для східної культури. Але не треба вважати, що під час тайського масажу ніхто не отримує задоволення. Якраз навпаки, майстер зустріне пацієнта з доброю посмішкою на обличчі, а під час сеансу останній зможе розслабитися і отримати дуже позитивний заряд. Однак якщо масаж робить непрофесіонал, він може привести до самих різних травм і не дати належного результату.
Одним з найбільш складних навичок тут є вміння налаштуватися і підлаштуватися під чужий організм, можливість відчувати біль і напругу іншого. Цей навик досить непросто розвинути в собі, але без нього масаж буде неефективним. Варто розуміти, що одні й ті ж дії з різними пацієнтами потрібно виробляти по-різному. Комусь вони дадуться легко, комусь – з нерозвиненою гнучкістю – складніше. Всім відомо, що тайський масаж – це жорстке мистецтво, але воно ніколи не повинно стати випробуванням для вже хворої людини.
Головне завдання класичного тайського масажу – привести людину в гармонію зі своїм зовнішнім і внутрішнім світом. Для розслаблення і струму нової енергії не потрібні багаторазові повторення сеансів, як в європейській практиці, на сході все відбувається швидше й інтенсивніше. З медичної точки зору, у людини після такої процедури посилюється рухливість суглобів і поліпшується тонус судин.
Чому це відбувається? Це відбувається багато в чому завдяки тому, що м’язи починають брати участь у правильному розподілі життєвої енергії. Збільшується еластичність м’язів (тобто можливість варіювати величину в стані спокою і напруги), яка втрачається як при постійному навантаженні, так і при повній її відсутності, бездіяльності м’язи. Біль у суглобах завжди сигналізує людині про її неправильному «користуванні» тієї чи іншої м’язом. Крім того, біль говорить про старіння організму.
Разом з м’язами (і після них) може страждати і ще одна важлива система людини – хребет. Нерівномірна робота м’язів призводить до неправильного розвитку хребта. Через це можуть виникати болі в попереку, спині, шиї, голові. Саме за допомогою тайського масажу допомагають тому, хто вже зневірився і втомився боротися з хронічними болями. Система, існуюча століттями, відновить здоров’я швидше, ніж багато сучасні методики та препарати.
Тайський масаж – це складний двосторонній процес, взаємодія і взаємодоповнення пацієнта і масажиста. Без духовної основи він перетворюється на звичайний комплекс фізичних вправ. Вправи можна виконувати одному удома, на тайський масаж люди йдуть не тільки заради одужання, але й заради здобуття бажаної гармонії і дотику до найважливішої і недосяжної сфери духу.
Якщо говорити про стилі, то сьогодні розрізняють північний і південний метод тайського масажу. Південний вивчають у бангкокском храмі Ват ПХО, він грунтується на акупунктурі. Масажують на столі, починаючи з області живота.
Центр північного стилю масажу – тайський місто Чіанг Май, в якому існує достатня кількість навчальних закладів. Головними вважаються Міжнародний інститут тайського масажу, школа ITM (International Training Massage School) і Thai Massage School. Масажисти тут працюють на підлозі, при цьому пацієнт лежить на маті. Опрацювання тіла починається з ніг, далі майстер поступово просувається вище і впливає на пацієнта за допомогою вправ, розтягнень, скручувань і натискань певного роду. Одяг в цьому випадку повинен бути легкий, а ступні повинні бути відкритими.
Сеанс такого масажу займає достатню кількість часу – від двох до двох з половиною годин. Але якщо ж ви не володієте тривалим часом для відвідування масажного салону, вам зовсім не варто зневірятися. Допомогти втомленому організму можуть і за більш короткий термін – для цього доведеться зосередитися на ваших больових точках, максимально повно впливати на хворі ноги або спину.
Майстер північної школи більшу увагу приділяє саме нижнім кінцівкам, які, згідно з віруваннями, містять в собі зв’язок із землею і енергією землі. Для того, щоб організм людини дійшов гармонії (зокрема, верху і низу), необхідно скоординувати розподіл енергії в ногах та її вплив на хребет. Робота з ногами, а далі і з усім тілом може проводитися в чотирьох ключових позиціях: лежачи на животі, лежачи на спині, лежачи на боці і сидячи. Їх вибір залежить від відчуттів пацієнта. В цілому ж, в цьому стилі масажу існує кілька сотень різних дій, які в сукупності гарантують зцілення.
Навіщо проводиться настільки складна і копітка робота? Все для того, щоб звільнити енергію людини, направити її по правильній дорозі, а також прибрати всі перешкоди, що стоять на шляху до здоров’я. На певні точки і лінії майстер впливає пальцями, долонями, ліктями, колінами, ступнями.
